fh

Не спить стара мати,
дивиться в віконце.
Вже скотилося за обрій
золотаве сонце.
У минуле день пішов,
зачинивши двері.
І з'явились перші зорі
на нічному небі.

Мої діти, мої квіти,
моє щастя й горе.
Там, де жито колосилось,
нині чорне поле.
Колись сміх лунав у хаті,
а сьогодні тихо.
Відкриваю двері щастю,
а приходить лихо.

Повертайтесь в рідну хату,
бо найкраще вдома.
На чужині чужі люди,
звичаї і мова.
Сонце світить, та не гріє,
душа не співає.
Де родився, там згодився -
так мудрість навчає.