Не спить стара мати, дивиться в віконце. Вже скотилося за обрій золотаве сонце. У минуле день пішов, зачинивши двері. І з'явились перші зорі на нічному небі.
Мої діти, мої квіти, моє щастя й горе. Там, де жито колосилось, нині чорне поле. Колись сміх лунав у хаті, а сьогодні тихо. Відкриваю двері щастю, а приходить лихо.
Повертайтесь в рідну хату, бо найкраще вдома. На чужині чужі люди, звичаї і мова. Сонце світить, та не гріє, душа не співає. Де родився, там згодився - так мудрість навчає.