Знаю та вірю 6

На́с хита́є ві́д кра́ю до́ кра́ю,
По́ края́х, розташо́вані две́рі.
На́ оста́нній — напи́сано: зна́ю,
А́ на́ пе́ршій — напи́сано: ві́рю.


Та́ зага́дка зали́шиться ві́чною,
Бо була вона беззапере́чною,
Якщо́ зна́ємо — ми́ ду́же сла́бкі,
Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!


І́ одну́, ті́льки го́лову ма́ючи,
Не́ уві́йдеш в оби́дві ти́ две́рі,
Якщо́ ві́риш — то́ ві́риш, не́ зна́ючи,
Якщо́ зна́єш — то́ зна́єш, не́ ві́рячи.


Та́ зага́дка зали́шиться ві́чною,
Бо була вона беззапере́чною,
Якщо́ зна́ємо — ми́ ду́же сла́бкі,
Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!


Коли́ сві́й, форму́я світо́гляд,
То́ з'явля́ється перекона́ння,
Що́ іде́ш ти́ шляхо́м пізна́ння,
А́ з пізна́нням прихо́дять вага́ння.


Та́ зага́дка зали́шиться ві́чною,
Бо була вона беззапере́чною,
Якщо́ зна́ємо — ми́ ду́же сла́бкі,
Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!


Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!
Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!
Якщо́ ві́римо — ми́ ду́же си́льні!


ми́ ду́же си́льні!
ми́ ду́же си́льні!
ми́ ду́же си́льні!