Жінка і домовий

Виходила на двір і серце рвали на куски
Старі,гнилі,нещасні,гострі їхні язики
Казали він покинув не повернеться ніяк
І душу наче м*яса шмат все вішали на гак
А він її втішав вночі , сни спокою дава