ua

всякому місту — звичай і права,
всяка тримає свій ум голова:
всякому серцю любов і тепло,
всякеє горло свій смак віднайшло.
я ж у полоні нав'язливих дум:
лише одне непокоїть мій ум.
панські петро для чинів тре кутки,
федір — купець, обдурити прудкий.
той зводить дім свій на модний манір,
інший гендлює, візьми перевір!
я ж у полоні нав'язливих дум:
лише одне непокоїть мій ум.
той безперервно стягає поля,
сей іноземних заводить телят.
ті на ловецтво готують собак,
в сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
я ж у полоні нав'язливих дум:
лише одне непокоїть мій ум.
ладить юриста на смак свій права,
з диспутів учню тріщить голова.
тих непокоїть венерин амур,
всякому голову крутить свій дур.
в мене ж турботи тільки одні,
як з ясним розумом вмерти мені.
знаю, що смерть — як коса замашна,
навіть царя не обійде вона.
байдуже смерті, мужик то чи цар,
все пожере, як солому пожар.
хто ж бо зневажить страшну її сталь?
той, в кого совість як чистий кришталь.