Школа, якої вже нема
v4
@Luda Bor
Школа, якої вже нема
v4
@Luda Bor
Текст песни
[Verse 1]
Сьогодні пил летить замість дзвінка
Скриплять не парти — обгорілі крокви
Там
Де ходили в клас сто років поспіль
Тепер тремтить розтріскана земля
Тут вчили перший почерк і закон
Сміялись вчителі
Сварились діти
Звідси ішли в далекі університети
А повертались — доктори й майори
[Chorus]
Школа
Якої вже нема
Але вона у жилах
Не в цеглинах
У голосах
Що кличуть крізь димар
У тих
Хто вчений
Вчитель
Хто людина
Розбили стіни — пам’ять не взяли
Вогнем пройшлись — коріння не спалили
Зноб-Новгородська
Ти в крові й словах
Ти далі нас навчаєш жити гідно
[Verse 2]
На дошці ще лишився крейди слід
Напівстертий приклад
Кілька літер
Мов недописаний останній зошит
Що хтось не встиг до ранку дорішить
Хто зносить школу — сам собі вирок
Бо проти часу вибухи малі
Ти в кожній мамі
Що читає казку
В дитячій мрії вийти у політ
[Chorus]
Школа
Якої вже нема
Але вона у жилах
Не в цеглинах
У голосах
Що кличуть крізь димар
У тих
Хто вчений
Вчитель
Хто людина
Розбили стіни — пам’ять не взяли
Вогнем пройшлись — коріння не спалили
Зноб-Новгородська
Ти в крові й словах
Ти далі нас навчаєш жити гідно
Сьогодні пил летить замість дзвінка
Скриплять не парти — обгорілі крокви
Там
Де ходили в клас сто років поспіль
Тепер тремтить розтріскана земля
Тут вчили перший почерк і закон
Сміялись вчителі
Сварились діти
Звідси ішли в далекі університети
А повертались — доктори й майори
[Chorus]
Школа
Якої вже нема
Але вона у жилах
Не в цеглинах
У голосах
Що кличуть крізь димар
У тих
Хто вчений
Вчитель
Хто людина
Розбили стіни — пам’ять не взяли
Вогнем пройшлись — коріння не спалили
Зноб-Новгородська
Ти в крові й словах
Ти далі нас навчаєш жити гідно
[Verse 2]
На дошці ще лишився крейди слід
Напівстертий приклад
Кілька літер
Мов недописаний останній зошит
Що хтось не встиг до ранку дорішить
Хто зносить школу — сам собі вирок
Бо проти часу вибухи малі
Ти в кожній мамі
Що читає казку
В дитячій мрії вийти у політ
[Chorus]
Школа
Якої вже нема
Але вона у жилах
Не в цеглинах
У голосах
Що кличуть крізь димар
У тих
Хто вчений
Вчитель
Хто людина
Розбили стіни — пам’ять не взяли
Вогнем пройшлись — коріння не спалили
Зноб-Новгородська
Ти в крові й словах
Ти далі нас навчаєш жити гідно
Стиль музыки
Sparse piano and distant strings, male vocals intimate and raw. First verse almost spoken over soft chords, then chorus blooms with layered harmonies and low drones. Subtle percussion swells in the second half, building a restrained, defiant climax that stays haunted and human.
