Прошу тебе лиш почекай На зорі ясні з світлим променем І очима зеленоясними Де забув ти про тіні людей Не забудь що ти є і ти зарас В очах повних поганих людей Будь собою в житті нещасному Та кохай як колись і тебе Де б не був ти там буду і я Серцем чутим І вірою в нас Не забудь що ти гріх і спокуса Та люблю я тебе як себе Я світила б для тебе як зоряне сяйво Як туман шепотіла б люблю Та ти милий мій знову ликуєш По моїй недужій душі Там де люди чекають на правду Світло лине лиш Божого неба Там де просять і віру й удачу Там забули за Царство Небес