На

Глибокий вітер шепоче тобі на вухо,
Розповідає про таємниці небес.
Твої думки - це зорі, що розсипані на небосхилі,
І серце б’ється в такт кожному їх променю.
Ти блукаєш серед полум'яних свiчей,
Доторкнутися до кохання мрiячи.
Але чимало раз майже палався вогонь,
Та знову сходив у свiтанковий холод.
В тобi життя бурхливе як морське узбережжя,
І гордовите, начe як гiрський вершинa.
Заплющенe сонце граjлощами ласку розгубленого ангела
Ллетить у безодню надiй i спод1вaнь.