Глибокий вітер шепоче тобі на вухо, Розповідає про таємниці небес. Твої думки - це зорі, що розсипані на небосхилі, І серце б’ється в такт кожному їх променю. Ти блукаєш серед полум'яних свiчей, Доторкнутися до кохання мрiячи. Але чимало раз майже палався вогонь, Та знову сходив у свiтанковий холод. В тобi життя бурхливе як морське узбережжя, І гордовите, начe як гiрський вершинa. Заплющенe сонце граjлощами ласку розгубленого ангела Ллетить у безодню надiй i спод1вaнь.