Привітальна

На світанку, коли роса, мов срібло, блистить,
Дмитро виходить в поле, де пшениця шумить.
Руки — від сонця й вітру загартовані й сильні,
А серце — від праці щире й сумлінне.
Приспів
Гей, колоски, шуміть, шуміть,
Дмитрові радість щиру несіть!
В полі весна, в серці тепло,
Знову життя в село прийшло!
Він знає кожну грудку рідної землі,
Де жайвір співає, де сходять жита золоті.
Він сіє із вірою, жне з подякою Богу,
І в кожному кроці — любов до порогу.
ПРиспів
Гей, колоски, шуміть, шуміть,
Дмитрові радість щиру несіть!
В полі весна, в серці тепло,
Знову життя в село прийшло!

Гарний, як липень, коли колос наливається медом,
А очі — як небо над стиглим хлібним оберегом.
Його життя — то праця, його хліб — то добро,
Так живе і творить український Дмитро.