Душа болить.

Тепер я знаю, як душа болить
Як розривається шматками.
Як пам'ять, по ночам не спить
Як серце ниє боляче, ночами...
Як ноги, все кудись спішать
Туди, куди нема дороги.
І як думки, таки летять
На рідні, за туманами пороги...
Тепер я знаю як пече
Сльоза непрошена щокою.
І важкість безпорадності, лягає на плече
І тягне вниз, з собою...
Тепер я знаю, що і час тече
Ледь, ледь в тривожному чеканні
Сувій надії, ледве тче
Від вечора до рання...
Лиш одного не знаю я
Як відірвати з серця спомин.
Бо там, де впала вже зоря
Степів...я чую рідний гомін...