Тепер я знаю, як душа болить Як розривається шматками. Як пам'ять, по ночам не спить Як серце ниє боляче, ночами... Як ноги, все кудись спішать Туди, куди нема дороги. І як думки, таки летять На рідні, за туманами пороги... Тепер я знаю як пече Сльоза непрошена щокою. І важкість безпорадності, лягає на плече І тягне вниз, з собою... Тепер я знаю, що і час тече Ледь, ледь в тривожному чеканні Сувій надії, ледве тче Від вечора до рання... Лиш одного не знаю я Як відірвати з серця спомин. Бо там, де впала вже зоря Степів...я чую рідний гомін...