Я не прошу

А я не прошу долю повернуть тебе до мене,
Я знаю, щастя не приходить двічі.
Пливу за вітром, але річка моя у вогні,
І я всього лиш човен паперовий.
В поту холодном прокидаюсь й біль у грудях,
І не дає забути ті прощальні миті.
Останній крик кохання,
Та останнє твоє «вибач».
І поїзд мчить мене у люті ті морози,
А за вікном так само стогне вітер.
І поїзд мчить мене у люті ті морози,
Вино допито, світло згасло але дім чужий...
Чуже життя, і чужа жінка в ньому,
Але біль втрати не розлучиться зі мною.
Доки понівечене серце битиметься,
Нехай тепло твоє залишиться зі мною...
Я не забуду тебе вже ніколи,
Твою любов, твій сум і посмішку і сльози.
А за вікном так само стогне вітер,
І поїзд мчить мене у люті ті морози...