А я не прошу долю повернуть тебе до мене, Я знаю, щастя не приходить двічі. Пливу за вітром, але річка моя у вогні, І я всього лиш човен паперовий. В поту холодном прокидаюсь й біль у грудях, І не дає забути ті прощальні миті. Останній крик кохання, Та останнє твоє «вибач». І поїзд мчить мене у люті ті морози, А за вікном так само стогне вітер. І поїзд мчить мене у люті ті морози, Вино допито, світло згасло але дім чужий... Чуже життя, і чужа жінка в ньому, Але біль втрати не розлучиться зі мною. Доки понівечене серце битиметься, Нехай тепло твоє залишиться зі мною... Я не забуду тебе вже ніколи, Твою любов, твій сум і посмішку і сльози. А за вікном так само стогне вітер, І поїзд мчить мене у люті ті морози...