Ідеальна жінка

Вона уявляла свій ідеал.
Тіло, проекти, шикарний дім.
успіх шалений. щоб все встигала.
Але мрія не збувалась зовсім.
Ідеал був єдино прийнятим варіантом
Від спроб і невдач її кидало в піт.
Ідеал став суворим поліціантом
Що на зло і добро розділив її світ
Ідеал став суворим суддею
Бо реальне - погане, а добре - далеке
Я реальна це - зло
Ідеальна - добро
Дихотомія без відтінків.
Коли бачиш ціль
Занадто велику
Так легко ставити собі двійки
І сидіти тихо…
Бо рухатись страшно.
Бо її шлях такий неосяжний
Коли в дзеркало дивилась вона
Там реальність тьмяна була і чужа
Ідеалу в дзеркалі ніхто не бачить
Може хоч макіяж це трохи покращить?
Як буває самотньо кожній людині
Коли світ яскравий, а ти в павутинні
Невдалих спроб, розтоптаних мрій.
Нема енергії, немає дій.
Вона взяла красиві свічки
Поставила їх біля дзеркала
Запалила вогонь, і одяг зняла
Щоб дивитись на себе відверто
Може попа не пружна, але своя
Може груди не третього розміру
Але як не крути: я це я
Мені на це не треба дозволу
В ніжнім світлі дивилась на себе
У чисте дзеркальне скло
Ідеал далеко уже не зове
А в реальності добре й тепло
Прості кроки тепер самі бажані
Бо вони у життя вписалися
Не у мріях далеких втрачена
А про себе реальну дізналась
Виявляється, радість велика
Є у справах самих звичайних
Потенційність мене покликала
І зростати тепер не печально