Dalszöveg
За вікном, світить сонце, а я сиджу,
Скролю стрічку – в мережі істину шукаю.
І раптом, о диво, твій профіль я знаходжу,
Серце гупає, мов барабан, надію втілюю.
"Привіт!" – пишу, і в тиші очікую,
На відповідь, що не йде, немовби на муках.
[Light, fast break on snare drums, as if thinking.]
[Chorus:]
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш.
Пишу-пишу, а ти мовчиш – це сумний твій гнів,
Моє серце, що б'ється, ти, мабуть, не чуєш.
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш!
[A powerful cymbal crash ends the chorus, followed by a rapid repetition of the element.]
[Verse 2:]
Ось ранок, знову день вмить настане,
Може, хоч тоді ти серце відімкнеш.
Може, чудо станеться, доля мою здолає,
І мій маленький "лайк" в очах твоїх знайдеш.
Дивлюся в екран – лише порожнеча,
Де тиха симфонія, а чути – лиш тишу.
Може, це гра, марення, нісенітниця,
Чи просто час прийде, коли забуду.
[Another quick, short break, with emphasis on the timpani.]
[Chorus:]
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш.
Пишу-пишу, а ти мовчиш – це сумний твій гнів,
Моє серце, що б'ється, ти, мабуть, не чуєш.
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш!
[Verse 3:]
Ти бачила мій смайлик, яскраву реакцію?
Ти бачила, як кожен мій "шестиногий" – це серце?
Але за тобою, знову, холод, дистанція,
І як ця цифра – нуль – в серці вріжеться.
Чи знаєш ти, що під цим простим "один" –
Весь всесвіт надії, цілий мій дім?
[Light, fast hi-hat riff that turns into a beat.]
[Chorus:]
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш.
Пишу-пишу, а ти мовчиш – це сумний твій гнів,
Моє серце, що б'ється, ти, мабуть, не чуєш.
Знайшов тебе, кохання, в пікселях мрій,
Та тільки чомусь ти мене геть не хочеш!
[A long, powerful cymbal strike that resonates, after which the rhythm immediately resumes, with even greater intensity.]
[Bridge (build-up):]
Кожен "лайк", що блиснув, кожен "пальчик вгору" –
Здавалось, справжнім світом, чистим, без прикрас.
Але реальність, ніби удар, ступила поруч,
І розбила ті мрії, на крихітний час.
[A short, melancholic phrase on the congas is heard, which gradually subsides.]
У телефоні знайшов кохання, але так склалось,
Що тобі не підійшов – і це прикро, звісно!
Я пишу, ти мовчиш,
Моє серце, що в унісон з бочкою б'ється, ти не чуєш.
У телефоні знайшов кохання, але так склалось,
Що тобі не підійшов – та все ж, іду далі!