[Verse 1] Сорок днів без сну Каски в пилу Шеврони в крові Імена на рукаві Щоб не загубить в вогні
Теплий дим над лісом Ржа на броні Але серце — свіже Хтось шепоче: «Потиснем руки» Хтось уже в небі — ближче
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
[Verse 2] Ранок сірий Як цинк Чай із котла й сухий хліб по колу Сміх Щоб відігнать паніку Фото дітей у бронежилеті сховане
Хтось рахує по швах Скільки разів народився знову Ми навчилися жити між Між «повернусь» і «не встиг»
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
[Bridge] [тиха пауза Лише голос і піаніно] Як запитають: «Де ти був?» Скажу: «Там Де тримали край» Ми не святі Ми просто люди Що вчилися не відступать (ей)
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак (о-о) 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
A zene stílusa
Cinematic modern rock with male vocals, tight distorted guitars and low strings pulsing in unison. Verses stay tense and clipped over marching toms and distant military radio FX; chorus explodes wide with open chords, gang shouts, and soaring lead vocal. Bridge drops to half-time with sparse piano octaves before a final full-band lift and held vocal ad-libs.