[Verse 1] Сорок днів без сну Каски в пилу Шеврони в крові Імена на рукаві Щоб не загубить в вогні
Теплий дим над лісом Ржа на броні Але серце — свіже Хтось шепоче: «Потиснем руки» Хтось уже в небі — ближче
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
[Verse 2] Ранок сірий Як цинк Чай із котла й сухий хліб по колу Сміх Щоб відігнать паніку Фото дітей у бронежилеті сховане
Хтось рахує по швах Скільки разів народився знову Ми навчилися жити між Між «повернусь» і «не встиг»
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
[Bridge] [тиха пауза Лише голос і піаніно] Як запитають: «Де ти був?» Скажу: «Там Де тримали край» Ми не святі Ми просто люди Що вчилися не відступать (ей)
[Chorus] 23-тя механізована Ми тримаєм лінію Поки дихаємо Кожен номер — це історія жива 23-тя І з нами вся земля
23-тя механізована Ми стоїмо Поки місто спить і плаче Якщо впадем — піднімуть нас імʼям 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак (о-о) 23-тя Ми додому йдем крізь гул атак
Phong cách âm nhạc
Cinematic modern rock with male vocals, tight distorted guitars and low strings pulsing in unison. Verses stay tense and clipped over marching toms and distant military radio FX; chorus explodes wide with open chords, gang shouts, and soaring lead vocal. Bridge drops to half-time with sparse piano octaves before a final full-band lift and held vocal ad-libs.