Ось і минув вже місяць літній, Усі роз'їхалися хто куди. Та підійшов твій поїзд, І розлучаємося ми назавжди. Може коли-небудь ти вдома, Мене згадаєш ти за чашкой чаю. А я тебе ніколи не забуду мила, Твої блакитні очі. Зіграв хтось з нами в не пристойний жарт, Так мало у нас часу було. Море додасть нам сили та терпіння, Але на завжди я свій спокій втратив. Як же тепер нам бути я не знаю, Чи зможу я прожить без тебе. Тільки прошу ти моя рідна, Пам'ятай про мене... Немов краплинки моря, Дивляться зараз прям на мене. Ось накотились сльози, До твоїх й моїх очей. Нам залишається година, Щоб один одного затримать. Адрес надійно заховався, Але я буду лиш тобі писати. Та хтось зіграв із нами жарт, Так мало нам часу надав. Море додасть нам сили та терпіння, Але назавжди я свій спокій втратив... Як же тепер не знаю я, Чи зможу жити я без тебе. Тільки прошу ти моя рідна, Пам'ятай про мене ти завжди...