[Verse 1] РФ розбила нашу школу Стіни Що тримали час Старі портрети Кроки в коридорах Все в повітрі Все в пилу зараз
Їй було сто І ще трохи зверху Сто зим Сто літніх канікул Тут вчилися сміху й першим поразкам Тут серце росло у велику справу
[Chorus] Сто років нашого світла Вивітрилось за одну мить Але з цих класів виросли крила Що вже нікому не збить
Генерали Вчені Лікарі Учителі Спортсмени Прості люди Сто років школи в наших руках Поки ми є — вона буде
[Verse 2] Звідси виходили тихі відмінники Що потім країну тягли з темряви Хтось рятував у білому халаті Хтось захищає тепер окопами
Тут перше «люблю» на зошиті в лінійку І перший щоденник Схований в саду Зараз тільки уламки Випалене коло Та я її в пам’яті знову зведу
[Chorus] Сто років нашого світла Вивітрилось за одну мить Але з цих класів виросли крила Що вже нікому не збить
Генерали Вчені Лікарі Учителі Спортсмени Прості люди Сто років школи в наших руках Поки ми є — вона буде
[Bridge] Немає даху — та є імена Вони Як дзвони В грудях гудуть Якщо зруйнували каміння й вікна То що їм зробити з тими Хто тут
[Chorus] Сто років нашого світла Вивітрилось за одну мить Але з цих класів виросли крила Що вже нікому не збить
Генерали Вчені Лікарі Учителі Спортсмени Прості люди Сто років школи в наших руках Поки ми є — вона буде
Phong cách âm nhạc
Intimate indie-folk ballad, male vocals. Fingerpicked acoustic guitar and soft piano under a close, fragile vocal; verses almost spoken, with subtle string swells. Chorus widens with warm harmonies and distant choir-style backing, floor toms rolling gently for weight. Final chorus strips back to guitar and single voice, leaving a long reverb tail for a reflective, aching finish.