Сергій Сергійович

[Verse 1]
Сергій Сергійович входить у клас
Як грім у тишу казарми
З поглядом
Що ріже повітря гостріше за уламки армійських ламп
Він ставить питання так
Що кожен новобранець забуває про втому
Про відмазки
Про зламані плани
І вчиться рахувати не кілометри в телефоні
А удари серця між пострілами й вибухами в ямі під ранок
Він показує
Як страх ховають не за жартами й мемами
А за правильним хватом
За рухом плеча
За глибоким вдихом крізь маску
Де піт зливається з запахом металу
І кожна дрібниця — від затяжки ременя до нахилу корпусу в багні — стає різницею між тим
Хто повернеться додому
І тим
Про кого скажуть стисло в наказі
Його фрази довгі
Наче колона вночі на холодній трасі
Але в кожному слові — стиснута практика полігонів
Ранків
Коли сонце сходило над мішенями
Подертими до дір
І він пояснює
Чому краще посперечатися з ним зараз
Ніж потім мовчати під сиреною
Стискаючи автомат
Як щоденник з незаписаними вибаченнями
Він згадує
Як колись сам стояв у цьому строю
З руками
Що тремтіли не від холоду
А від думок
Що буде далі
І як один жорсткий окрик
Один чіткий наказ змінив його ходою
Мімікою
Навіть тим
Як він тримає чужі погляди
І тепер він повертає цей борг кожною лекцією про те
Що дисципліна — це не крик
А звичка тримати себе в руках
Коли уламки сипляться в очі та пам'ять

[Verse 2]
Сергій Сергійович малює на дошці не схеми для екзамену
А маршрути виживання
Де стрілки ведуть не до оцінки в журналі
А до того моменту
Коли ти згадаєш саме цей рух
Саме цей жест
І відкотишся на півкорпусу лівіше
Уникаючи траєкторії
Яку ніхто
Крім нього
Не вмів пояснити словами
Що врізаються в м’язову пам’ять
Наче гравіювання на сталі
Він вчить слухати тишу між розривами
Читати кущі
Паркани
Балкони
Як підручник
Де кожна тріщина — підказка
Кожна тінь — потенційний контур небезпеки
І поки інші шукають у телефоні відповідь на все
Він змушує шукати її в очах товариша
У власному подиху
В тому
Як земля відгукується під підошвами
Коли ти робиш зайвий крок уперед
Його жарти сухі
Як сухпай на третю добу в полі
Але сміх після них тепліший за будь-який чай у бліндажі
Бо між рядків цих історій про "дурнів
Що вирішили бути героями без інструкції" ховається маніакальна точність
З якою він розкладає досвід по поличках
Вказуючи пальцем не на помилки інших
А на ті місця в твоїй голові
Де ще блукає самовпевненість
І коли новачок запитує
Навіщо ці нескінченні віджимання в багні
Ці марші до судом у литках
Ці вправи на ходу
Вночі
Під дощем