МОЯ «ГОЙДАЛКА»

Гойдаються гілки жасмину,
Приносячи запах здаля,
Згадалось – малюю картину,
А дещо хвилює зрання.
...Малюєш життя під гру серця,
Свій подих турбує… Та все ж
Ти ловиш свій погляд в люстерці –
Десь там порятунок береш.
Бо очі не знають обману,
Вони віддзеркалюють світ,
В який привела тебе мама
В надії – не знатимеш бід…
Але ж хтось керує інакше,
Своє особисте несе…
А хочеться тиші назавше,
Хай вітер печаль рознесе…
Я, знаєте, хочу спитати –
На довго? Навіщо? За що
На «гойдалці» маю кататись?
Мені відповість на це хто?..
П’янкі аромати жасмину
Залишили в розпачі… Сплю…
Малюю казкову картину
Під назвою «МИР!.. Я ЖИВУ...»