Гойдаються гілки жасмину, Приносячи запах здаля, Згадалось – малюю картину, А дещо хвилює зрання. ...Малюєш життя під гру серця, Свій подих турбує… Та все ж Ти ловиш свій погляд в люстерці – Десь там порятунок береш. Бо очі не знають обману, Вони віддзеркалюють світ, В який привела тебе мама В надії – не знатимеш бід… Але ж хтось керує інакше, Своє особисте несе… А хочеться тиші назавше, Хай вітер печаль рознесе… Я, знаєте, хочу спитати – На довго? Навіщо? За що На «гойдалці» маю кататись? Мені відповість на це хто?.. П’янкі аромати жасмину Залишили в розпачі… Сплю… Малюю казкову картину Під назвою «МИР!.. Я ЖИВУ...»