аж ось далеко на степу вказався мов чорний хрущ Чим ближче він чимраз і ріс і ріс аж як вже туй ми стали побачили се церква проти нас Свічки ряснії в церкві тій палали куривсь кадила запахущий дим плачливі співи серце розбивали На вівтарі мабуть богам товстим у жертву людських серць живих пробитих курилось много путом золотим окований на колючках укритих лежав там Розум молячись попи вже зачали на нього ніж острити І спів гримів Блаженні всі стовпи всі що не бачили а мають віру що люблять бога нашого стопи а брата ріжуть богу на офіру! Наш бог се замордована Любов
убитий Розум! Тож і в жертву щиру для нього ми мордуємо Любов і ріжем Розум! О прийми наш боже той дар що ми кладемо пред тобов! І рік мені мій провідник Се ложе сну вічного се злоби клятий спів се тьма що світлом статися не може! І взявши камінь що тут бовванів він кинув на церковне середстіння й мені то само учинить велів Загримало о стіни те каміння він топором підвалину затяв і з грохотом звалилося склепіння земля стряслась пил небо закривав і третій раз страшливо загриміло Тремтячи я провідника спитав Хто ти і що се ти зробив за діло? І рік він Я рубач ти ж бачиш сам! Прочищую путь волі й правди сміло Чи хочеш? Я тобі топір цей дам Що я робив те й ти роби по миру! Туди твій шлях і ціль твоя он там! Підеш? Піду! Він дав мені сокиру