lyrics
Не шукай на безлюднім пероні.
Там давно недоторкані стіни.
Білі лави немовби сторонні.
Час лікує і нас, певно, зцілить.
Пошрамує залатані сходи, на які повсідалися кішки.
Наші діти по світу не ходять.
Наші погляди - позаторішні.
Наші потяги мчать у нікуди,
Гуркотінням надламують обрій.
Наші станції надто безлюдні.
Наші погляди надто холодні.