Не шукай на безлюднім пероні. Там давно недоторкані стіни. Білі лави немовби сторонні. Час лікує і нас, певно, зцілить. Пошрамує залатані сходи, на які повсідалися кішки. Наші діти по світу не ходять. Наші погляди - позаторішні. Наші потяги мчать у нікуди, Гуркотінням надламують обрій. Наші станції надто безлюдні. Наші погляди надто холодні.