сотні разів

Сотні разів набирала тобі слова відчаю
Писала на аркуші паперу, потім скомкано летіло все
Я хотіла бачити, чути я хотіла, дотиків
Але ти пішов, як я благала - не повернешся з опіком

Сотні разів я чула голос твій в записах
Передивлялась фото твої, наче чула запах твій
Наче бачила галявину біля гори, памʼятаєш
Що снилось мені , а ти казав, що так буває

Я замучилась додумувати, як ти там?
С ким спілкуєшся, що робиш у ночі? Палаєш ким?
В мене перехоплює подих, коли згадую
Наші часи, та твій голос не так приваблює вже

Я так хотіла би піти далі, та падаю
доля мене не пускає, я спалахую
Відштовхує всіх на шляху, я їх відлякую
Лиш твоя стать мені мариться, та хіба можна так?
Але позавчора зрозуміла, що ти ілюзія
Лиш постать, що сама собі створила я
Нарешті ти пішов і відштовхнув мене
Це добре, бо більше в твій обрій не попадуся я вже.