Вони живуть! Живуть далеко в небі, Ті душі, що лишили білий світ. Вони до нас приходять за потреби, Приходять, але тільки у вісні... Вони на нас із неба споглядають, Хмаринкою всміхаються для нас. І все вони про наше життя знають, Але зійшов нажаль земний їх час... Вони живуть прям біля Бога, Так певно треба - це закон! Не маємо тепер уже ми змоги, Поглянути на них - Вони як сон. Вони пішли лишивши в серці спогад, Ті люди, що колись з нами були. І там у небі тихо просять Бога, Щоб ми щасливо на землі жили...