Вони живуть!

Вони живуть! Живуть далеко в небі,
Ті душі, що лишили білий світ.
Вони до нас приходять за потреби,
Приходять, але тільки у вісні...
Вони на нас із неба споглядають,
Хмаринкою всміхаються для нас.
І все вони про наше життя знають,
Але зійшов нажаль земний їх час...
Вони живуть прям біля Бога,
Так певно треба - це закон!
Не маємо тепер уже ми змоги,
Поглянути на них - Вони як сон.
Вони пішли лишивши в серці спогад,
Ті люди, що колись з нами були.
І там у небі тихо просять Бога,
Щоб ми щасливо на землі жили...