Хуя тато туз козирний , член стоїть і я щось дивний

шалено через терен лісами летить Зеник,
малює зигзаги вздовж,як бісектриса мчить поперек,
І чиясь доля байдуже, закладку забере.
В агонії, без волі, сліпий, похмурий, лише тьма.
Зеня побачив , стій на місці, крокувати не смій.
Нехай не розтоптаний, аі не розгублений.
Мені б догнати сука хоча б де я.
Мені б вкурити хоч де я!
Ідея по обличчю б'є, а де я ?
Життя повзе вперед, як рок фарадея.
Мені би вдуплитись нахуй де я.
Мені б запитати себе -ЗЕНИК і де я!

Мені казали: «Не парь себе звичаями стилю,
Щоб ( Ширант ) , знайти серед списку славних фамілій.
Таланту зусиль трохи підкинемо. Не вір підарасам , головне в силі.
Човен твій нехай плаває в штилі.
Але водевіллем своїм, насторожили.
У вас або натрій діли, або в мить петлю накинем вам милі
Слюнтяїв сопливих ви в одну годину звеличували,
А справедливість- це вас щоб втопили дибіли.
Хто ви, всі ці люди довкола мене?
Чому завжди у тапках вдягають носки .я?
Нехай кажуть, мовляв той Лашара тут, ніби я,
НЕХАЙ в кутку тремтить, напівтруп бунтаря.
Це явно не той світ, про який ви мені верещали,
Не той, про який діти мріяли.
Йдіть нахуй Так глибоко, щоб ВАС нічим не дістали.
Чи море суша, де ж той, хто допоможе мені і заблудшим?
Повітря погане, затхло, задушливе.
Зліва справа від вас тягне протухлим.
Серед повій, забруднених смердючою тушою,

Під плювання навстіж відкриваю вам душу!

Зеник на місці, крокувати не смій.
Нехай не розтоптаний, але розгублений.
Мені б зрозуміти хоч де я.
Мені б зрозуміти хоч де я!

І як не крути, що Я мотив не вхопив, не той стиль.
Не гарний - ну, вибач. Сенсу шпиль випустив.
Не готовий, не той клад, не знайшов ,це ні що,
Дивний ти, поганий. сором,? не світшот, на камшот..
Ні! хто ви такі, щоб Ширанту щось вказувати ? так мені,
І свій убогий погляд нав'язувати марення?
Вирішимо прямо тут,нахуй вас. цур.
Я надалі робитиму тільки те, що захочу!

Зеня побачив , стій на місці, крокувати не смій.
Нехай розтоптаний, але не розгублений.
Мені б второпати сука хоча де я.
Мені б вкурити хоч де я!
Ідея по обличчю б'є, а де я ?
Життя повзе вперед, як доля фарадея.
Мені би вдуплитись хоч де я.
Мені б зрозуміти ,я ЗЕНИК і де я!
Все змінюється, але лише всередині константи.
Інший Зеник поспішає на світло іншої лампи.
Тим епітафії пишуть, тим співають диферамби,
Але всі за своєю суттю каторжники, арештанти.