Вона має риже волосся, а я — чорноволий, Та у світі для мене немає ціннішої долі. В неї гарні очі і душа, мов весна, А в мене — серце, що належить їй сповна.
Я її кохатиму до кінця своїх днів, Навіть якщо штормами вкриється наш спокій. Коли мовчатиме небо без зір і вогнів — Я стану світлом для неї, єдиним і глибоким.
Вона сміється — і світ оживає навкруг, Її слова — наче пісня для моїх вух. Я загубився б у темряві тисяч доріг, Та вона — мій компас, мій правильний шлях і оберіг.
Хай кажуть люди, що кохання — лише мить, Та я доведу, що воно може вічно горіть. Вона має риже волосся, а я — чорноволий, І ця любов — наш найбільший, святий неспокій.