Сергій Фурманевич

Вона має риже волосся, а я — чорноволий,
Та у світі для мене немає ціннішої долі.
В неї гарні очі і душа, мов весна,
А в мене — серце, що належить їй сповна.

Я її кохатиму до кінця своїх днів,
Навіть якщо штормами вкриється наш спокій.
Коли мовчатиме небо без зір і вогнів —
Я стану світлом для неї, єдиним і глибоким.

Вона сміється — і світ оживає навкруг,
Її слова — наче пісня для моїх вух.
Я загубився б у темряві тисяч доріг,
Та вона — мій компас, мій правильний шлях і оберіг.

Хай кажуть люди, що кохання — лише мить,
Та я доведу, що воно може вічно горіть.
Вона має риже волосся, а я — чорноволий,
І ця любов — наш найбільший, святий неспокій.