Режет ночи

Вона ростила себе сама —
без маминої любові, без тепла.
Дитинство пахло не казками,
а тишею, що вчила виживать.
Бабусині руки — єдине світло,
все інше — порожні обіцянки.
І ще змалечку вона зрозуміла:
“потрібна” — це слово не для неї.

Приспів
І знову вечір ріже тишу,
і знов немає, до кого йти.
Все життя їй казали “виживеш”,
а жити ніхто не навчив.
Так хочеться хоч раз почути
що вона — не тягар, не вина…
Але мовчить — бо звикла бути
в житті сама, як завжди була.

Куплет 2
Коли з’явився він — повірила,
що вже кінець холодним стінам.
Він став усім, що в серці гріло,
та з часом став тим, що добиває.
Любов перетворилася в кайдани,
душа тріщала, мов тонке скло.
Вона трималась, бо боялась
знову бути пустотою для когось.

Приспів
І знову вечір ріже тишу,
і знов немає, до кого йти.
Все життя їй казали “виживеш”,
а жити ніхто не навчив.
Так хочеться хоч раз почути
що вона — не тягар, не вина…
Але мовчить — бо звикла бути
в житті сама, як завжди була.