Мрець І золото

Брів я додому на веселі,
Як красиві вночі огні.
Та раптом побачив я мерця
Я відпив свого винця

Та монети, що лежали,
Мене міцно зацепили,
І, в долоню їх схопивши,
Я у трактир помчав щосили.

Прокляте золото, ти вкрав у мене,
За нього душу я продав.
Не втечеш ти вже нікуди —
Будеш мрець тепер ти

В трактирі п’янка,
Та йде гулянка,
Я просив мені налити —
Монету я поклав на стіл,
Щоб душу заглушити.

Раптом згасли всі вогні,
Серце застигло у мені,
І в темряві стояв мужик,
В руках його блимнув ножик.

Прокляте золото, ти вкрав у мене,
За нього душу я продав.
Не втечеш ти вже нікуди —
Будеш мрець тепер ти

Ти тепер проклятий хлопче
Душу ти продав мені
Зря схопив ти гроші хлопче
Швидко прийде твій кінець

Світло згасло, час замер,
Тінь з ножем все ближче.
Серце б’ється останній раз
Кінець близький, немає шляху назад.

Прокляте золото, ти вкрало мене,
За нього душу я продав.
Не втечю тепер нікуди —
Буду мрець тепер я