Nosferatu

Сонце згасає і за обрій сідає,
тінь що в могилі вже оживає.
Мрець, що повстав із гробу свого,
за здобиччю в ночі тепер вирушає.

Пан він чуми,
та господар прокльонів.
Трупний він батько щурів _ пацюків,
упир, кривавий виродок вампір!

Саваном стелиться ніч по землі,
безмовні зірки холодні як крига.
Ніби з душею, а ніби без неї,
прокляття на душу як камінь спадає.

Тіло не здохло, воно не згнило,
квіти барвисті вмить помирають.
Живиться кров'ю мерзотна потвора,
пошесть - чума крокує із ним.

Упир, кривавий виродок вампір!
Повстав із гробу - домовини,
Син проклятих ночей.
Він Носферату, він син могильної землі!!!