Манченки — край дитинства

Там, де стежка біжить у волошкові сни,
Де лишалися в травах дитячі сліди,
Прокидаються Манченки в серці моїм —
Мій затишний, далекий, омріяний дім.


Хай летять у минуле невтомні роки,
Та сюди повертаюсь я всім навпаки.
Манченки — моя пристань, колиска свята,
Тут лишилися кращі дитячі літа.


Тут тумани ранкові ковдрою шли,
І тополі високі до неба росли.
Кожен дворик і вуличка — спогад живий,
Світ дитинства безтурботний і золотий.


Хай летять у минуле невтомні роки,
Та сюди повертаюсь я всім навпаки.
Манченки — моя пристань, колиска свята,
Тут лишилися кращі дитячі літа.