ОСН

Не зовнішня війна знищить українців,
А внутрішнє невігластво!
У нашій громаді є ще ті, що сіють,
А нема тих, хто молотить.
Доведеться мені своє органічне зерно серпом жати,
Не буде часу в інтернеті завісати!

Який хліб, таке здоров’я!
Навчилися нас ГМО годувати,
Навчаються і лікувати,
Щоб до пенсії не доживали
І свого не мали.
Бо не буде кого в рабів обертати,
Коли будемо своє мати!

Петро на танку не бажає та москалів молотить,
Павло на світанку поля хімією заливає
Та перед корпораціями голову схиляє.
Василь як раб цілий день на полях молотить,
А комбайна свого не має,
І в город до друга не завітає.
Сам не сіє, часу не має,
Все у супермаркеті купляє.

Органічне зерно дозріло — прийшов час збирати,
А у цілій громаді не знайшлося вже комбайна біля жодної хати.
Немає ні череди, ні бика, щоб запліднити теля.
Замість добрив від коня — вихлопи із китайського бугра,
Йому не потрібно сіно косити,
А лише соляру возити.
Та щоб наші батьки лише солярою Землю удобряли —
То ми б уже хліба не мали!

Який хліб, таке здоров’я!
Навчилися нас ГМО годувати,
Навчаються і лікувати,
Щоб до пенсії не доживали
І свого не мали.
Бо не буде кого в рабів обертати,
Коли будемо своє мати!

А що будуть мати наші діти
Від так званих цивілізованих цінностей?
Немає череди, а є масло.
Немає комбайна в громаді, а є в магазині хліб.
А хтось з вас задумувався — яке те масло,
І який той хліб?
Чи врятують вас ті ліки від нітратів?
А чи достойні наші діти бути рабами
На своїй Землі, у своїй країні?

Звісно є інший шлях —
І зозуля про це щороку кує,
До образу Творця закликає.
Можливо сіяти свої органічні злакові,
Можна мати свого комбайна для всієї громади.
Можна працювати на себе свідомо,
А не бути рабом корпорацій,
Не залежати від деструктивної системи!

Об’єднавшись в ОСН,
Кожна громада матиме змогу
Повністю забезпечувати всі свої потреби.
Лише завдяки самодостатнім громадам
Ми отримаємо шанс жити вільно,
У самодостатній країні!

Який хліб, таке здоров’я!
Органічне зерно дозріло —
Прийшов час збирати!
Ми не раби, ми діти Землі,
Ми громада, що здатна єднати!
Не доведеться серпом жати,
Не доведеться ціпом молотити —
Бо своє зерно будемо мати,
І дітей своїх вільними ростити!