Рівне

Полігон за спиною, перед нами шлях,
61-а бригада — стоїмо без страх.
Блокпост, як прокляття, сутками на ногах,
ВСП — не туризм, тут свій статут і жах.
СЗЧ, наркотики, пляшки — класика жанру,
Хтось хоче на волю, а хтось — на планку.
Ми курим на швидку, очі червоні,
І знову той клоун в броніку “в законі”.

Перекур, бо душа вже горить,
Начальство їбе — це вже не новин.
Зайобані в нуль, але служба іде,
Це блокпост, братва, і тут кожен все зна.

Багажник відкритий — знов самогон,
А той "заїжджий герой" ховає картон.
Ми питаєм спокійно: “Де твій наказ?”
А він губи дметь: “Я ж свій, ну ви шо, брат?”
Ага, “свій”, але з рюкзаком як бар,
В нас нема “прощаю”, в нас тільки “шлагбаум”.
Сонце пече, а ми, як камінь,
Бо за нами закон, не погони й не “мамин”.

Перекур, бо душа вже горить,
Начальство їбе — це вже не новин.
Зайобані в нуль, але служба іде,
Це блокпост, братва, і тут кожен все зна.

Ми не герої з плакатів, не ті з ТБ,
Але тримаєм порядок, хоч серце реве.
Хтось шукає “лівак”, а ми шукаєм правду,
І, як треба — накриєм хоч всю цю бригаду.

Коли закінчиться зміна — не знає ніхто,
Бо полігон — не курорт, це життя під замком.
І хоч займає нас служба, як тінь,
Ми стоїм, бо такі ми — не за страх, а за чин.

Перекур, бо душа вже горить,
Начальство їбе — це вже не новини.
Зайобані в нуль, але служба іде,
Це блокпост, братва, і тут кожен все зна.