Підкралась непомітно сивина, Та увійшла й не запитала дозволу. І спогадів гірка та хвиля, Підйоми вгору та жорсткії падіння... Здавалось вітром мандри я жену, Корабель мій затримавсь у причала. Холодних хвиль нічний потік, Розладнаной струной звучав так тяжко. Раняв співзвуччя ніжних я кларнетів, В октаві смутку засинав. Шукав я острів щастя так багато років, Та зборознив весь простір океану. У келиху лишилось ще вино, Гармонія душі моєї й тіла. Так не помітно вже підкралась сивина, Й густе волосся швидко поріділо...