Підкралась не помітно сивина

Підкралась непомітно сивина,
Та увійшла й не запитала дозволу.
І спогадів гірка та хвиля,
Підйоми вгору та жорсткії падіння...
Здавалось вітром мандри я жену,
Корабель мій затримавсь у причала.
Холодних хвиль нічний потік,
Розладнаной струной звучав так тяжко.
Раняв співзвуччя ніжних я кларнетів,
В октаві смутку засинав.
Шукав я острів щастя так багато років,
Та зборознив весь простір океану.
У келиху лишилось ще вино,
Гармонія душі моєї й тіла.
Так не помітно вже підкралась сивина,
Й густе волосся швидко поріділо...