Я теж сумую

Знаєш, я теж сумую.
Та вже якось по-ново́му:
наприклад, як бачу собаку
біля порожнього дому,
або коли в переході
слухаю гітариста,
що грає значно краще
за будь-якого артиста…
А ще мені дуже сумно,
коли облітають клени,
коли в театрі без квітів
ідуть актори зі сцени,
коли у фіналі фільму
героя спиняє куля,
а ще коли серед літа
тужливо кує зозуля…
Знаєш, я теж сумую,
як їду в купе з чужими,
як бачу самотнє світло
у вікнах старої людини…
Може, воно й занадто,
може, воно й не треба.
Сумую – про що завгодно,
тільки вже не про тебе.