Так холодно

Так холодно... Так темно... І так лячно...
Забувши на стільці вчорашню мить,
Так необдумано... Безбашно... Необачно...
Знов повернутися туди, де ще штормить.
Ступаючи непевно, крок за кроком
На відстань розпростертої душі
А скільки ж болю треба для уроку?
А скільки ще заховано в вірші!
На скільки стане сили посміхатись?
Так закрутилося, що схоже не спинить
На скільки стане сили повертатись?
Щоб знову пересвідчитись - БОЛИТЬ....!