Осінь

Чомусь так віє смутком восени
І спогади у вирій відлітають
Чекають знов наступної весни
І вижити у світі цім благають
Туманом вкрились пагорби й стежки
Відлуння лиш тепла дає надію
Холодна вже прийшла до нас пора
Душею знов вирують заметілі.
Летять пташки у вирій кожен день
Прощальна пісня з вуст їх лине
Дощами омивається весь край
Так плаче небо Бо війна в країні
Чомусь так віє смутком восени
Назад не повернути свої роки
Проходять миті наші золоті
Лиш спогади все не дають нам спокій