Тетяна

Є жінка в селі — як сила землі,
І руки у неї — золоті.
І дах полагодить, і хату зведе,
Де треба — порадить, де треба — веде.

По господарству — майстриня на все,
Ніколи роботи не обійде.
І в хаті порядок, і в серці тепло,
З нею на світі завжди світло.


Тетяна, Тетяна — сильна й ясна,
Як сонце над полем, як пісня весняна.
І вдома — господиня, і в кухні — як фея,
Її доброта — то справжня надія.

Тетяна, Тетяна — щира душа,
Усмішка її — мов жива роса.
І кожен, хто в гості до неї зайде —
З любов’ю і теплом звідти піде.

На кухні чаклує — як справжня весна,
І пахне здалеку її сторона.
Варенички ліпить — як мама колись,
Пельмені смакують — аж хочеться знову і знов.

А як гостей стріне — то сміх і пісні,
Шашлик на вогні і щастя в вогні.
І щедрість її — без краю й меж,
Таку ще пошукати треба теж.

Тетяна, Тетяна — сильна й ясна,
Як сонце над полем, як пісня весняна.
І вдома — господиня, і в кухні — як фея,
Її доброта — то справжня надія.

В її очах — і сила, й доброта,
І правда, і щира простота.
Таких, як вона — небагато знайдеш,
З нею і бурю легко пройдеш.

Тетяна, Тетяна — гордість і міць,
Як рідна земля без зайвих слів.
Нехай її доля квітне щодня,
Бо світ тримається на таких, як вона