Два голуби

Не сУджені, не зраджені ніким,
Лихі їх не зурочать темні очі
І пУрхають, мов білі голубкИ,
Щасливі згадки, ніжністю туркочуть
Летять, легкі, до нашої ріки,
Де привідкрила серце Вам дівоче
Несуть мотив закохано-палкИй,
Я слухати його літами хочу.

У світле небо, радісне, без хмар,
Вдивляюся – немов сама у себе,
І кличе незрадливо-чистий серпень,
У світ пташиний, де зневір нема.
Розкидав час на різні два життя,
Та як роки над нами не штормили,
І як не обрізали наші крила –
Назустріч два птахи летять…летять…летять…

Рвемося Ви і я в густу блакить,
Де сходу сонця так на двох чекали.
Не суджені, ні зраджені ніким –
Несеться між роками та думками…

У світле небо, радісне, без хмар,
Вдивляюся – немов сама у себе,
І кличе незрадливо-чистий серпень,
У світ пташиний, де зневір нема.
Розкидав час на різні два життя,
Та як роки над нами не штормили,
І як не обрізали наші крила –
Назустріч два птахи летять…летять…летять…

Тримається на цьому кожен світ,
Життя несе у безперервнім вирі.
Щодня прошу: для мене, десь – живіть…
І пригортаю голубине пір’я.

У світле небо, радісне, без хмар,
Вдивляюся – немов сама у себе,
І кличе незрадливо-чистий серпень,
У світ пташиний, де зневір нема.
Розкидав час на різні два життя,
Та як роки над нами не штормили,
І як не обрізали наші крила –
Назустріч два птахи летять…летять…летять…