Холодне місто за вікном сумує, Без дозволу заходить ніч у дім. Адже у неї твої очі і лиш вона одна все знає, Як же не вистачає мені тут тебе...
Не можу я тебе втрачати, солодкий твій полон - моя свобода, Так хочу я тебе поцілувать, та відстань ніби прірва. Повітрям стала ти моїм тобою важко мені дихать, Без тебе вже не вижити мені й не хочу я тебе втрачати.
Змінились фарби вже за склом, та місяць там малює свій пейзаж, Всі люди сплять солодким сном, а зірки світяться яскраво. Помрію я у тиші, і Бога попрошу тихенько: Щоб він беріг тебе сильніше, поки мене не буде поруч.
Не можу я тебе втрачати, солодкий твій полон - моя свобода, Так хочу я тебе поцілувать, та відстань ніби прірва. Повітрям стала ти моїм тобою важко мені дихать, Без тебе вже не вижити мені й не хочу я тебе втрачати.