Мати

Прийшла мати на могилу
До чужого сина .
Стала плакати й ридати ,
Бо й її загинув .
Хоч надія ще жевріє,
Може у полоні .
Чи лежить десь у лікарні,
Без пам'яті в крові.
Стала бідна голосити,
Має страшну звістку .
Син пропав уже, як місяць,
Наступало військо .
Подзвонив лиш на прощання ,
Хоч і не здавалось ,
Що вже голос не почує,
Це не відчувалось.
Дні минають, темні ночі ,
Вся мати марніє .
Посивіли вже і скроні
І життя не миле.
Син щоночі сниться рідній ,
Її обіймає.
Повернутись в рідний дім,
Мамі обіцяє .
О, мій Господи великий ,
За що така доля ?
Час спливає, швидко йде ,
Згасає надія .
Важко жити на землі
І не знати правди .
Чи живий син ще її,
Чи помер назавжди.