Прийшла мати на могилу До чужого сина . Стала плакати й ридати , Бо й її загинув . Хоч надія ще жевріє, Може у полоні . Чи лежить десь у лікарні, Без пам'яті в крові. Стала бідна голосити, Має страшну звістку . Син пропав уже, як місяць, Наступало військо . Подзвонив лиш на прощання , Хоч і не здавалось , Що вже голос не почує, Це не відчувалось. Дні минають, темні ночі , Вся мати марніє . Посивіли вже і скроні І життя не миле. Син щоночі сниться рідній , Її обіймає. Повернутись в рідний дім, Мамі обіцяє . О, мій Господи великий , За що така доля ? Час спливає, швидко йде , Згасає надія . Важко жити на землі І не знати правди . Чи живий син ще її, Чи помер назавжди.