Так мало світла...Чорно-біле тло Надії нитка майже зтліла І небо, як холодне скло Думки ховає наболілі "Прильоти" вже буденні,звичні Як і магічне " Я тримаюсь !" Тривога виє на узбіччі Я в дні минулі повертаюсь У ласкаво-пухнастім небі Шукаю хмари, а не дрони І дощ на землю має впасти На землю,не "червону зону" Де град-це кульки крижані А не смертельний виліт зброї Пелюстки-квіти чарівні Не міни на зеленім полі Ростуть на габіонах маки Візитка пізньої весни Короткий стук-в роботі дятел І пахнуть трави неземні Життя і смерть-в них час один Парад під знаком сатани І рідних птах щемливий клин Летить додому щовесни Життя і смерть у поєдинку Комусь ще в радість, а не горе Скелети знищених будинків Дитячих сліз бездонне море Біль-не чужий,стрілою в серце Один на всіх, на те ми люди І ненависть вдягає берці І пам'ять в крик: " Ми не забудем!" Ударом гострого меча Мій розум проника в минуле Не гасне пам'яті свіча Це вже було! Ми не забули! Яка б не випала ціна За нею правда ,сила світла Для світу-виклик ця війна А ми- маяк для всього світу!