Убитий та нескорений

А я хотів побачити кінець:
Кінець війни — початок перемоги.
Та душу вже відносить вітерець —
Переді мною інші вже дороги.
Я чую голос побратимів ще,
Але вернутися назад не можу.
А потім вирок: «він двохсотий все…»
І я пройшов небесну огорожу.
Я бачив своє тіло з неба вже —
Довкола кров, хоч рана лиш єдина.
Я сам обрав собі життя таке,
І моя смерть за рідних й Батьківщину.
Розвіявся ранковий лиш туман,
А поле битви вкрилося тілами.
Колись давно поліг там отаман
З козацькими сміливими військами.
Історія повторюється знов.
Моє життя не перше й не останнє…
Чому повинна проливатись кров
За чиїсь зовсім не людські бажання?
Хоч в колі ангелів — дітей війни,
Я всеодно зустріну перемогу.
Ми заберемо смуток і тривогу,
А ви за нас звертайте в небо молитви.